Сьогодні 5 річниця Майдану.

На жаль, за домашніми справами та лінню не вдалося вибратися на Хрещатик, щоб зустрітися там з друзями-однодумцями. Хоча всю помаранчеву атрибутику зберігаю у всеозброєнні. Тому віддам належне річниці, сидячи біля комп'ютера.

Ющенко завоював прихильність наших земляків ще під час перебування на посту прем'єра, коли за 10 місяців з грудня 1999 по вересень 2000 уряд під його керівництвом зумів ліквідувати семимісячну (!) заборгованість перед пенсіонерами по пенсіях, а та заборгованість при попередніх урядах тільки зростала. З того часу і досі пенсії виплачуються вчасно. Оскільки сьогодні економіка неспроможна належно наповнювати Пенсійний фонд, чинний уряд донаповнює його з держбюджету чи з позички МВФ, боячись потрапити у немилість до такої великої частини виборців.
Ющенка зняли з посади прем'єра у квітні 2001. Того ж року, коли я відвідав далеких родичів у Андріяшівці, тамтешній 80-річний дід сказав мені, що раніше голосував за КПУ, а тепер не буде, оскільки комуністи голосували за відставку Ющенка.

Звичайно, багато глинчан на парламентських виборах 2002 голосували за "Нашу Україну".
Група глинчан 4 липня 2004 року взяла участь у мітингу в Києві на Співочому полі на честь висунення Ющенка кандидатом у Президенти.

Жовтобрюх В.Р. розповідав, що колону автобусів з Сумщини, які везли людей на Співоче поле, в Березані зупинила міліція. У водіїв відібрали права і не пускали далі. Тоді хлопці підійшли до ментів і стали переписувати їхні особисті номери з нагрудних знаків.

- Навіщо ви це робите? - питають менти.

- А щоб після перемоги Ющенка на виборах знайти вас! - була відповідь.

Менти здрейфили і повернули водіям права:

- Ну, чорт з вами! Їдьте!.

Коли невдовзі після тих подій я приїхав у Глинськ, той же В.Жовтобрюх розповів мені, що після їх поїздки до Києва кожного з глинчан-учасників, зокрема і його, викликав начальник і сказав, що забороняє надалі брати участь у будь-яких таких заходах, в т.ч. і у вихідні (а 4 липня 2004 була неділя), інакше звільнить з роботи.

- Що робити? - запитав мене засмучений приятель.

- Хай він хоч лусне, а Ющенко все-одно переможе! От тоді ви з начальником і поговорите! Так і скажи йому. - якомога впевненіше відповів йому я, хоч насправді впевненості в перемозі Ющенка сам не мав. Надто великий супротивний тиск здійснювала тодішня влада...

Сумську облдержадміністрацію тоді очолював не забутий і досі донечанин Щербань, який посадив донечан же на посади голови Роменської райдержадміністрації і навіть Роменського міського голови. Звичайно, ті намагалися з усієї сили тиснути на голів сільрад, місцеву інтелігенцію, щоб у тих і в думці не було якось підтримати Ющенка. В Глинську Ющенкові співчувало багато, але після того, як стали лякати звільненнями, до активної агітаційної роботи люди долучатися боялися. Не боявся, здається, тільки відчайдушний пенсіонер, 80-літній на той час Володимир Андрійович Сеник. Він (принаймні, наскільки я знаю) і очолив цю роботу. Іншою бойовою одиницею була така ж пенсіонерка Одинцова Ольга Андріянівна.

Роменський штаб "Нашої України" діяв доволі мляво. Принаймні, агітаційними матеріалами Глинськ і його околиці забезпечені не були. Дізнавшись про це, я став долучатися до цієї справи. Їдучи в Глинськ (а їздив тоді значно частіше, ніж тепер, бо там ще жила стара тітка), завжди заїжджав у штаб Ющенка на Подолі і завантажував багажник свого "пижика" плакатами, листівками, буклетами... Все це передавав у Глинську дідові Сенику, а потім воно розходилося по Глинську і навколишніх селах. Сеник В.А. і досі запевняє мене у моєму істотному вкладі в результати виборів у рідних краях .

Тим часом вибори наближалися. Сільське начальство в Ромнах переконували, що ЯНУКОВИЧ ПЕРЕМОЖЕ ОБОВ'ЯЗКОВО І ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ, хто б що не робив. Погрожували, що все-одно взнають, хто за кого голосував, і тоді хай начуваються ті, хто проголосує за Ющенка.

Мене в Глинську питали, чи це можливо. Я впевнено казав:

- Не вірте, вони блефують (тобто брешуть!) - і того разу був цілком щирий.

Голова сільради Філоненко С.А., шанований всіма глинчанами і нами також, а тоді дезорієнтований тиском згори, переконував глинчан проголосувати за Януковича (принаймні, так мені розповідали), оскільки його президентство неминуче, а ті села, де буде багато голосів проти нього, потім обмежуватимуться у фінансуванні.

Зав. райвно з усіх сил тисла на директорів шкіл, щоб через них змусити вчительок (багато з них входили до складу виборчих комісій) не тільки самим "правильно голосувати", а й "правильно рахувати" голоси інших виборців. А інакше, мовляв, "підеш на ферму корів доїть" (хоч тоді вже й ферм, здається, не було). Після виборів ту заврайвно, кажуть, так і не вдалося звільнити з посади. Казали, що її відновлював суд...

Проти Ющенка працював і Московський патріархат. При всій повазі до отця Віктора не можу не згадати розповідей про його активну (правда, з майже нульовим результатом) агітацію за Януковича і проти Ющенка.

І все ж більшість глинчан у першому турі проголосували за Ющенка, а більшість тих, хто голосував за Януковича, потім казали, що зробили це з поваги до сільського голови.

В період між першим і другим туром на Сумщину прибула з Донбасу автобусами підмога Януковичу. З сотню прибульців поселили і в гуртожитку Глинського аграрного ліцею - а куди було подітися його директору Гордійчуку М.С.? Їх вигляд, їх нахабна поведінка, пияцтво, мат остаточно переконали глинчан, що голосувати за Януковича не слід. Багато чого вже забулося, але пригадуються розповіді, як глинські дівчата як доброчесної, так і не дуже поведінки у барі "Фаворит" вивідували у прибульців їх плани і наміри, а потім інформували представників "Нашої України".

У другому турі виборів вже 84% глинчан 21 листопада проголосували за Ющенка.
Не знаю, чи це правда, але мені розповідали, як ранком у день від'їзду донецьких "агітаторів" якісь місцеві "партизани" густо вишмарували східці гуртожитку гівном з тамтешнього вуличного туалету, щоб ті не могли вийти назовні, не обробивши взуття.

Потім, пам'ятаємо, 23 листопада ЦВК проголосила Януковича президентом. Мені розповідали, що наступного дня глинські жіночки, збираючись біля магазину чи на кутку десь біля колодязя, голосили, як на похоронах. Люди ходили аж чорні, поки не почули про Майдан.

У пятницю 26 листопада на базарній площі зібрався мітинг,  де роздали всім місцевим "сестрам" (які здійснювали тиск за Януковича) по сергам, ухвалили резолюцію про підтримку Майдану і навіть зібрали якусь доволі значну (вже не пам'ятаю, яку) суму грошей. Сеник В.А. розповідав мені, як до нього вдосвіта шкрябалися в двері деякі з місцевих "приводних ременів за Януковича", щоб і собі дати гроші на Майдан.

Звичайно, наймобільніші глинчани й самі їздили в Київ, щоб особисто взяти участь у подіях.

На вихідні 22-23 січня 2005 року (на 23 була призначена інаугурація Ющенка) я за своїм особистим графіком мав їхати в Глинськ провідати тітку. Але в телефонній розмові зі мною моя сусідка Устіченко Ольга Севастьянівна сказала:

- Не їдь, приїдеш через тиждень. Адже інаугурація (вона дуже точно вимовила це складне слово!) - це ж тільки раз у житті. І нам про все побачене розкажеш. А за тіткою ми тут приглянемо.

А далі вже було те, що було. В Глинську організувався численний осередок "Нашої України", до якого вступили і місцеві впливові особи. Вже влітку 2005 мої друзі - місцеві інтелігенти розповідали про істотне покращення свого матеріального рівня. Потім у 2006 і 2007 роках відбувалися парламентські вибори, але то була вже рутинна справа, без тиску, ризиків і фальсифікацій. Сьогодні громадяни вільно користуються своїми виборчими правами і лають владу, яка не робить для них так багато, як їм хотілося б.

Саме такими і є стосунки між громадяною і владою в демократичних державах.
От ще б тільки самі громадяни робили значніший внесок у покращення життя, а не чекали, що все за них зробить влада.

На закінчення прошу вибачення за можливі неточності. Адже мене інформували про події одні глинчани, а бачення інших є, можливо, інакшим. Для дискусії запрошую земляків до форуму.