Якщо хтось памятає, або якщо хтось не знає, протягом 1980-х років у Сурмачівці була розташована позиція ядерної ракети середньої дальності. Позиція була влаштована у вигляді типового для тих часів у наших краях, але раза в півтора більшого за інші цегляного житлового будинку з шиферним дахою. Будинок той ще є, його можна бачити і безпосередньо, і на  аерофотознімку Сурмачівки. Він розташований над річкою і є крайнім на вулиці, що йде вздовж річки в напрямі вниз по течії.

Навколо будинку були ще якісь будівлі, схожі на господарські селянські, були також садові дерева, а все було оточено високим суцільним парканом – типу шиферних плит, тому роздивитися щось, не привертаючи уваги охорони, було важко.

Все це, як розказували по секрету місцеві, будувалося і монтувалося ночами. Ревіли мотори потужної техніки, світили прожектори, щось завозилося…

Автор сам колись, катаючись перед вечором на лотці, бачив як на березі, що належав до того будинку, прав шкарпетки солдатик з артилерійськими емблемами на петлицях.

Згадалося усе це сьогодні (17 грудня), прочитавши, що Росія саме відзначає 50 річницю ракетних військ стратегічного призначення.

У Інтернеті вдалося дізнатися деякі подробиці.

Виходить так, що позиція належала 43 гвардійській ракетній дивізії, штаб якої був розташований у Ромнах, та її 665 полку, штаб якого був у Лебедині.

На озброєнні тієї дивізії з 1981 року були ядерні ракети середньої дальності РСД-10 (Пионер-УТТХ). Вони були двоступінчатими, твердопаливними. Довжина ракети складала 16,49 м, діаметр – 1,79 м. Стартова маса складала 37 тонн. Дальність враження складала спочатку 4700 км, а після модернізації – 5500 км. Точність влучання – 500 м.

Ракета мала бойову частину з трьома окремими (так званими «разделяющимися») ядерними боєголовками, потужністю 150 кілотонн кожна.

Ракети запускалися з самохідних пускових установок на автомобільному шасі або ЗІ СХОВИЩ («УКРЫТИЙ») З РОЗСУВНИМ ДАХОМ.

Таким сховищем, очевидно, і була та псевдохата.

Після того, як на межі 1980-х-1990-х років позиція була ліквідована, доступ туди став відкритим (якщо останнім часом не зявився якийсь хазяїн).  Автор особисто туди не заходив (якось не випало), а ті, хто був (Кривозуб І.Д., наприклад), розповідали, що всередині хати бачили глибокий колодязь.

Справді, частина ракети, очевидно, розташовувалася в шахті (тому самому «колодязі»), а частина, мабуть, стирчала назовні. Виходячи з довжини ракети, яку ми тепер знаємо, та з можливої висоти простору під дахом, глибина шахти мала складати не менше 10 метрів – нічого особливого. Правда, шахта мала бути добре гідроізольована, адже розташована була метрах у 20 від Сули і значно нижче рівня води у річці.

В разі ядерного конфлікту була високою вірогідність нанесення противниками СРСР ядерного удару по тій та інших, розташованих десь поблизу, позиціях. Втім, навіть якби тієї ракети не було, наслідки ядерної війни були б катастрофічними для всіх.